Фото: керівник відділу комунікацій Міжнародного фонду «Відродження» Сашко Кульчицький
Президентські вибори 2019 року хоч і відбулися демократично, проте, кандидати все ж чітко і неодноразово демонстрували популістичні обіцянки у своїй риториці. У передвиборчих промовах переважна більшість політиків показали безвідповідальне загравання з інстинктами виборців, коли дають обіцянки, які не можна виконати, але які вигідно давати. Але попереду ще парламентські вибори, тому важливо все ж навчитися відрізняти реальні обіцянки від «гарно запакованих».
То що ж таке популізм? Ідеологія чи звичайна брехня? Чи є популізмом обіцянки громадянам виконати їхні бажання? Як відрізнити загравання з виборцями, маніпулятивні обіцянки і ввімкнути здоровий глузд?
Основні ознаки популізму:
- протиставлення народу та еліт;
- нарочиста емоційність;
- нереалістичні обіцянки;
- критика демократії.
Популізм як політичне явище сягає своїм корінням у сиву давнину. На агорах грецьких полісів та в республіканському Римі політик, який умів «загравати» із народом, мав непогані шанси зробити кар’єру. Проте, отримавши владу, популярний ватажок часто перетворювався на диктатора. Історія свідчить, що саме популізм прокладав шлях у політику майбутнім «отцям нації». Зокрема, тоталітаризм у «популістській» формі є результатом страху розплати за те, що обіцяне не може бути втілене в життя.
Коли виникає популізм?
Популізм зазвичай виникає на ґрунті розчарування, при чому, на ньому ж і найчастіше закінчується.
«Запит на популізм виникає у разі, коли існує економічна нерівність та незахищеність. Чим більша нерівність у суспільстві, соціальне розшарування, тим більша ймовірність виникнення популізму. Окрім того, однією з причин виникнення популізму є нерівність можливості соціалізації. Не працюють соціальні ліфти, діти заможних людей отримують кращу освіта та медичні послуги. Також сюди варто віднести недовіру до політичних інституцій, відчуття несправедливості в цілому та відсутність шляхів досягнення цієї справедливості», – зазначає керівник відділу комунікацій Міжнародного фонду «Відродження» Сашко Кульчицький і наводить як приклад популізму – непрацюючу судову систему.
Окрім того, за його словами, полем для проростання популізму в Україні наразі є: воєнний стан на Донбасі, низький рівень зарплат та пенсій, зростання цін, тарифів, відсутність роботи, висока вартість освіти, медичних послуг, соціальне розшарування, високий рівень корупції та злочинності.
Хто ж найбільше схильний вірити популістичним заявам?
Із точки зору політичної психології, популізм завжди налаштований проти інших і водночас обожнює «своїх», насамперед «народ», «виборця», «трударя».
Популізм розповсюджений найбільшою мірою серед верств з низьким рівнем політичної і правової культури і в умовах ще не зміцнілих структур народовладдя. Нездатність мас відрізнити демагогію від реалістичних пропозицій, чорно-біле бачення світу, готовність обожнити чергового кумира і ненавидіти його конкурентів – усі симптоми невисокої політичної культури досить активно використовуються популістськими лідерами для мобілізації суспільної підтримки.
В Україні, в першу чергу, за словами Кульчицького, найбільш схильні вірити популістичним заявам ті, кому немає чого або мало втрачати: пенсіонери, молодь, яка ще не працевлаштувалась, студенти.
Менш схильні підтримувати популізм та ліві ідеології більш досвідчені та заможніші люди.
«На те, що популізм зараз «широко розправив плечі» вплинули зміни на медіа ринку, соціальні мережі та розвиток Інтернет-технологій. А також криза в протистоянні модерних та домодерних світоглядів», – зазначає експерт.
Експерт приводить приклад трансформації ЗМІ: від елітарних партійних газет, появи «жовтої» преси – до появи Інтернет-ЗМІ та соцмереж.
«У зв’язку зі стрімким розвитком онлайн-медіа, матеріали втрачають свою унікальність: журналісти та редактори просто фізично не мають достатньо часу, щоб перевіряти інформацію», – наголошує Кульчицький і зазначив, що протидіяти популізму допомагають, в першу чергу, освіта (в контексті освіченості) та критичне мислення.
Як боротися із популізмом?
Кульчицький радить відповідальним політикам вести комунікацію з виборцями простими словами, відкрито і «бити» популістів їхньою ж зброєю.
«Ключовий ресурс відповідального політики нового типу – це довіра виборців. Тому до принципів відповідальної комунікації відносяться: простота (простими словами про складні речі), продуманість, відкритість та правдивість. Для ефективної боротьби з популізмом експерт радить «бити» популістів їхньою ж зброєю, тобто, протиставляти їхнім словам, використовуючи естетичність, інноваційність та розважливість», – резюмує експерт.
Матеріал підготовлено за результатами проведення «Школи відповідального політика» у місті Рівному 24-26 травня. Семінар проводився за підтримки Фонду Фрідріха Науманна «За свободу».
