Право на доступ – базове право кожної людини. Це традиція, яка розвивалася поступово: від свободи преси – до розуміння того, що держава часто не розповідає журналістам суспільно важливу інформацію, яку кожен громадянин має право знати. Право знати – це можливість контролювати!

via GIPHY

9 травня 2011 року набрав чинності Закон «Про доступ до публічної інформації» в Україні. У країнах усталеної демократії подібні закони були закріплені ще у 70-ті роки ХХ століття. Однак, саме український варіант закону сьогодні вважається одним із найкращих у світі. Так, станом на 2016 рік відповідно до The Right to Information Rating (рейтинг свободи інформації), що ведеться Access Info Europe та Centre for Law and Democracy Україна за якістю тексту закону посідає 22 місце у світі.

Завдяки закону «Про доступ» кожен українець має право ознайомитися із будь-якою інформацією, яка знаходиться у органах державної влади, місцевого самоврядування та інші суб’єкти владних повноважень. До того ж, до публічної інформації належить не лише інформація, створена самим розпорядником, але і та, що створена іншими органами і знаходиться у фактичному володінні розпорядника.

Єдина інформація до якої можуть обмежити доступ: конфіденційна, таємна, службова. Конфіденційна – це інформація про  фізичну  особу,  а  також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Таємна – інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю. Службова – інформація, що міститься в документах суб’єктів владних повноважень (внутрішню службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації). Деяка інформація може бути обмежена в доступі через можливість нашкодити суспільству, особі чи державі.

Жодним чином не може бути обмежена інформація про розпорядження бюджетними коштами, володіння та користування комунальним майном, відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, відомості про осіб, що отримали кошти або майно від держави та багато іншого. Однак, розпорядник не зобов’язаний створювати для вас нову інформацію: проводити аналіз, підрахунок, узагальнення, зведення тощо. У відповідь на запит вам може бути надано документ на десятки сторінок. Відповісти зобов’язані протягом 5 робочих днів.

Щоб отримати необхідну інформацію, необхідно подати запит до органу-розпорядника. Інформаційний запит можна подати письмово (особисто або поштою), за телефоном, електронною поштою, факсом, шляхом заповнення веб-форми безпосередньо на сайті розпорядника.

Запитувана публічна інформація не обов’язково має стосуватися особисто запитувача. Так само, запитувач не зобов’язаний пояснювати чи обґрунтовувати навіщо йому та чи інша інформація. Достатньо зазначити, що ви керуєтесь законом про доступ до публічної інформації. Обґрунтування вимагається лише при поданні запиту з проханням надати відповідь в 48-годинний термін.

За невиконання Закону «Про доступ» на розпорядника може поширюватися адміністративна відповідальність. Необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 425 до 850 грн.

Показати кнопки
Сховати кнопки