Мало хто з українців знає про можливість подання усного запиту до органів влади. У законі така можливість є рівноправною із запитом електронною та звичайною поштою. Перевагами усного запиту є те, що він вимагає на багато менше часу для складання, не потребує доступу до Інтернету і дозволяє економити на марках, конвертах та поштовому відправленні. Однак, українські чиновники чомусь не дуже люблять, коли громадяни намагаються скористатися своїм правом і оформити свій запит по телефону. Ба більше, деякі із працівників владних кабінетів навіть не знають про такий тип запитів і просто ігнорують такі дзвінки.

Центр «Ейдос» провів попереднє дослідження щодо того чи виконується закон про доступ та на скільки якісно чиновники приймають запити громадян. Зокрема, було проаналізовано сайти та вказані на них контакти для зв’язку, а також можливість подання усного запиту за цими телефонами. Експертами Центру було досліджено 24 обласні державні адміністрації, 24 міськради обласних центрів, а також 22 обласні ради.

Так, на 22 з 24 сайтів ОДА (окрім Донецької та Луганської) у розділі “доступ до публічної інформації” вказані телефони для запитів. Однак, без проблем вдалося подати усні запити лише до 8 із них (Харківська, Херсонська, Хмельницька, Рівненська, Волинська, Вінницька, Донецька та Одеська). На дзвінки у ще 12 ОДА впродовж трьох днів взагалі ніхто не піднімав слухавку. У Закарпатську державну адміністрацію вдалося додзвонитися, але там пояснили, що не приймають усні запити, адже є можливість електронного подання. Схожа ситуація і у Полтавській ОДА – після перенаправлення на гарячу лінію, там повідомили, що запити приймаються лише поштою. Ситуація повторилася і з Київською облдержадміністрацією, і з Чернівецькою.

З 24 міських рад обласних центрів лише 5 не вказали на сайті телефони за якими можна подати усний запит (Івано-Франківська, Кропивницька, Сумська, Тернопільська, Чернівецька). Без проблем зробити усний запит на інформацію вдалося у 10 міськрадах (Луцька, Ужгородська, Івано-Франківська, Київська, Сєверодонецька, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Чернівецька, Чернігівська). У Запорізьку, Полтавську та Сумську міськради – не вдалося додзвонитись. 8 рад взагалі не приймають усні запити (Вінницька, Дніпропетровська, Краматорська, Житомирська, Кіровоградська, Рівненська, Тернопільська, Черкаська). Інші ж приймають із порушенням закону: вимагають разом із запитом вказати поштову адресу, і відмовляються присилати відповідь на електронну пошту (Львівська міська рада, Хмельницька міська рада). А у Харківська міській раді повідомили, що усні запити приймаються лише у людей із обмеженими можливостями.

З 22 обласних рад, третина не вказали на сайті номер телефону за яким можна подати усний запит (Дніпропетровська, Житомирська, Закарпатська, Київська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська). Без зайвих запитань вдалося подати усний запит до 9 обласних рад (Волинської, Запорізької, Львівської, Одеської, Рівненської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької, Чернігівської). У 6 обласних рад на сайті вказаний номер, за яким неможливо додзвонитися для подачі запиту. (Дніпропетровська, Кіровоградська, Миколаївська, Сумська, Чернівецька). А у Полтавській обласній раді експертів двічі перенаправляли за іншими номерами, які у результаті двічі виявлялися неправильними. Однак найбільш цікавим у аналізі стало те, що 6 рад або вперше чують про усний запит (Житомирська, Закарпатська), або запевнили, що усних запитів не буває і запропонували подати письмовий запит поштою або електронкою (Івано-Франківська, Київська, Херсонська, Черкаська).

Така ситуація свідчить про низьку компетенцію працівників, які сидять у чиновницьких кабінетах. А також про те, що хоч і на папері, у законі, прописано право на усний запит на інформацію, на практиці, це право майже нереально реалізувати.

 

Моніторинг забезпечення права знати органами місцевої влади в рамках Платформи «Омбудсмен+» проводиться в рамках проекту Ради Європи «Зміцнення свободи медіа та створення системи Суспільного мовлення в України».

Показати кнопки
Сховати кнопки