Десятки мільярдів гривень щороку витрачаються підприємства, що знаходяться в комунальній власності, тобто, належать громадам міст. Багато з них є збитковими.

Що українська влада робить для того, щоб виправити таку ситуацію розповіла наша експертка Ольга Зеленяк виданню Лівий Берег. 

У 2016 році парламент прийняв Закон «Щодо управління об’єктами державної та комунальної власності», яким було передбачена можливість створювати Наглядові ради при комунальних підприємствах, які мали змінити ситуацію. Однак місцеві чиновники його ігнорують. Досі не створено жодної Наглядової ради при комунальних підприємствах.

І хоча у теорії Наглядові ради мають покращити систему управління комунальними підприємствами, зробити їх більш конкурентними та частково усунути корупційні ризики, все ще існує багато хибних уявлень навколо цієї теми. Наразі важливо спростувати ці нісенітниці і дати розуміти можновладцям, що ефективні Наглядові ради – це більші доходи підприємств області, ефективніше управління коштами, а головне – це підвищення їхньої репутації серед громадян.

Ми зібрали 5 найпоширеніших хибних уявлень, які поширюються серед місцевих депутатів, активістів та журналістів.

1. Наглядова рада може лише консультувати комунальні підприємства

Наглядові ради часто плутають з Громадськими радами, які справді виконують консультативні функції. Проте мета створення наглядових рад при підприємствах кардинально відрізняється від мети створення громадських рад.

По-перше, наглядові ради за функціями є саме органом управління, а отже найбільш доленосні рішення стосовно підприємства приймаються за участю них. Саме Наглядова Рада, у разі її створення, контролює і спрямовує діяльність керівника підприємства.

По-друге, Наглядові ради створюються, щоб покращити управління комунальним майном та знизити корупційні ризики. Їх створення відповідає стандартам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

По суті, це перенесення високих стандартів управління великими корпораціями на комунальні підприємства українських міст. Це потрібно, щоб зробити комунальні підприємства конкурентними в порівнянні з приватними.

2. Наглядові ради не мають конкретних повноважень і «боряться за все хороше та проти всього поганого»

Деякі місцеві ради, розробляючи проект рішення про наглядову раду комунального підприємства в перелік функцій включають дуже загальні формулювання, не наділяючи наглядову раду конкретними функціями, які дали б можливість контролювати та спрямовувати діяльність керівника.

Проте у наглядової ради, як у органу управління комунального підприємства  є конкретні, визначені законом, функції серед яких і призначення керівника підприємства;

Відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування», керівника комунального підприємства має призначати мер. Хтось може бачити в цьому колізію і навіть дублювання функцій.

Проте участь Наглядових рад і мера у призначенні керівників підприємств не є взаємовиключною. Наприклад, доцільним здається, щоб Наглядова рада займалася організацію конкурсу з відбору керівника та подавала відібрану кандидатуру на затвердження міському голові.

Також за Наглядовими радами має залишатися останнє слово при затвердженні рішень, щодо яких існує конфлікт інтересів.

Ці функції не є вичерпними. Компетенцію наглядової ради визначає місцева рада у відповідному рішенні.

Місцевим радам, які розроблятимуть проекти рішень про Наглядові ради, ми рекомендуємо ознайомитись з нормативно-правовими актами, які регламентують Наглядові ради державних підприємств, а також з принципами  корпоративного управління ОЕСР.

3. Членами Наглядової ради повинні бути громадські активісти

Звісно, участь громадських активістів у Наглядових радах не заборонена і в окремих випадках може бути корисною. Проте сама мета існування Наглядових рад вимагає, щоб до їх складу входили професіонали у сфері діяльності комунального підприємства. Адже їх знання мають допомогти підвищити ефективність управління підприємства.

При відборі кандидатур важливий не лише профіль підприємства, але і його стратегія розвитку. Також до членів рад є ряд формальних вимог, зокрема кандидати зобов’язані: мати вищу освіту в галузях управління та адміністрування, фінансів, економіки, аудиту, виробництва та технологій, права; стаж роботи на керівних посадах; знання відповідного ринку.

Незалежний член Наглядової ради повинен бути в першу чергу професіоналом, рівень компетенції якого дозволить фахово та якісно контролювати та спрямовувати діяльність керівника підприємства. Що ж стосується громадського контролю, то активісти зможуть забезпечити його через доступ до інформації про діяльність підприємства та інші інструменти.

4. Наглядові ради формуються з депутатів місцевої ради

Місцева рада і депутати, що входять до її складу відповідають за управління комунальним майном. Комунальні підприємства підзвітні місцевій раді та її депутатам. А отже призначення депутатів у склад Наглядових рад створює конфлікт інтересів, коли депутати оцінюють свою ж роботу.

Крім того, таких підхід не відповідає Принципам корпоративного управління ОЕСР. Адже «незалежний член» перестає бути незалежним.

Також щодо призначення депутатів у Наглядові ради комунальних підприємств працюють усі аргументи, озвучені в попередньому пункті.

5. Члени Наглядових рад працюють безоплатно

Ряд міських рад у проектах рішень не врегулювали питання щодо винагороди членів Наглядової ради комунального підприємства. Проте, якщо наглядова рада створюється з дотриманням Закону, як орган управління, то професіонали в певних галузях, які є її членами, несуть відповідальність за виконання покладених на них функцій.

Відтак, логічним та послідовним укладати з ними цивільно-правові договори та виплачувати винагороди за виконання функцій члена наглядової ради.

Показати кнопки
Сховати кнопки